Розділ 12. ПОЛІТИЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ 12.1. ПОНЯТТЯ, ФУНКЦІЇ І ВИДИ МЕНЕДЖМЕНТУ. ПОЛІТИЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ П ід менеджментом (походить від англ. тападетепі — керувати, управління) взагалі розуміють процес управління матеріальними та людськими ресурсами в інтересах їх ефективного використання з метою досягнення цілей управління суспільством, політичною, економічною або соціальною структурою, окремими спільнотами тощо. Зрозуміло, що цей процес здійснюється певними групами людей, які відповідно до законодавства та усталених соціальних і психічних норм поведінки, прийнятих у суспільстві, беруть на себе зобов'язання з реалізації влади над державною, комунальною, корпоративною власністю, власністю фірми і т.д. Отже, менеджмент розглядається з двох поглядів: • як соціологічне вчення, яке розглядає проблеми управління; • як практичні рекомендації з управління великим підприємством, фірмою, концерном і т.д. Як соціально-економічне вчення менеджмент виник наприкінці XIX століття, коли були здійснені перші спроби систематизувати знання у галузі управління виробництвом. 1881 року американець Джозеф Вартон розробив перший систематичний курс управління для викладання цієї наукової дисципліни у коледжі. Але широке впровадження менеджменту у практику розпочалося після публікації 1911 року книги Фредеріка Тейлора "Принципи наукового управління" та організації Хорлоу Персон першої наукової конференції з даного питання. Подальший розвиток теорії менеджменту пов'язують з ім'ям керівника великої вугледобувної компанії Генрі Файоля, який сформулював основні принципи і функції менеджменту. Метою його концепції було обгрунтування універсальних принципів управління: • необхідності підтримки дисципліни; • ієрархічне підпорядкування; • одноосібне керівництво; • корпоративний дух; • орієнтація на прибуток тощо. Пізніше у теорії менеджменту були сформульовані основні функції управління: організація, фінанси, виробництво, маркетинг. Історія розвитку управлінської думки свідчить, що у XX столітті виникло кілька наукових напрямів менеджменту: раціоналістична школа, школа людських відносин, школа взаємопов'язаних дій — управлінських функцій та ін. Раціоналістична школа досліджувала питання відповідності фізичних та інтелектуальних даних людей виконуваній ними роботі, вивчала проблеми попередньої підготовки працівників до роботи на виробництві. Засновником цієї школи був американський інженер Тейлор. Теорія людських відносин, біля колиски якої стояв Фоллетт Мейо, базувалася на розумінні того, що навіть і чітко відпрацьовані виробничі операції та висока заробітна плата не завжди призводять до адекватного зростання продуктивності праці і прибутків. Прибічники цієї теорії не без підстав вважали, що соціально-психологічні чинники також відіграють серйозну роль у даних процесах. Такі чинники, як сприятливий морально-психологічний клімат у колективі, турбота керівництва про підлеглих робітників підвищують задоволеність останніх своєю роботою, а відтак призводять до зростання ефективності виробництва. Але теорія людських взаємин не могла дати відповідь на всі запитання, які виникали у процесі управління і взаємин людей у процесі виробництва. Спробу інтегрального розгляду цих питань здійснив Дуглас Макгрегор, який створив управлінську концепцію на основі поєднання досягнень науки про людську поведінку, психологію з процесом управління. Ця концепція, яку ще називають поведінською, допомагала працівникам щонайповніше розкрити свої здібності та потенціал. Новий якісний крок у розвитку теорії менеджменту став можливим з появою кібернетики та широким запровадженням у практику обчислювальної техніки. Внаслідок цього виникли кількісні теорії управління, які, відштовхуючись від конкретно сформульованих змінних характеристик об'єкта управління, розробляють математичні моделі вирішення конкретних проблем управління на основі оптимізації процесу прийняття управлінських рішень. Нині характер сучасного виробництва фахівці розглядають ...